Історія с. Осична

Село Осична розташувалося в мальовничому куточку Поділля біля витоку річки Вишневої, що належить до басейну річки Рось. Територія села – 225,8 га., населення близько 590 осіб.

На території осичнянських угідь розкинувся гідрологічний заказник місцевого значення площею 173,2 га., створений для збереження в природному стані своєрідного ландшафту популяції рідкісного пальчатокорінника широколистого, занесеного до Червоної Книги України.

Територія села належить до давніх східно - слов’янських земель, що в ІХ – ХІ столітті належали Київській Русі.

Тут часто траплялися набіги татаро – монгол. Зі сторони нинішнього села Березівки Осичну оточували зарослі осокою болота, по краях яких росло багато осик - кажуть, саме через це село назвали Осична.

За часів кріпосного права всі жителі були кріпаками , а за польського панування належали панам Бекерським. В середині ХІХ століття в селі проживало понад тисячу мешканців, була церква, яку в 1928 році спалили.

Важкими для осичан стали роки Голодомору, під час якого загинуло 292 жителі різного віку.

Під час Великої Вітчизняної війни у серпні 1941 року до села ввійшли німці. Визволення прийшло в ніч на 7 січня 1944 року. В боях за село загинуло 118 бійців Червоної Армі, серед них Герой Радянського Союзу Федір Антонович Крючков. На фронтах війни полягло 74 осичани. У 1965 році в селі встановлено пам’ятни. Пізніше закладена Алея пам’яті.